Доктор José M. Torralba – професор кафедри матеріалознавства в університеті Carlos III de Madrid, є керівником 28 кандидатських і 90 дипломних робіт. Тут він пропонує шляхи побудови здорових стосунків професора та аспіранта і всієї дослідницької групи.
Хороші стосунки – це основа для успішної роботи в науці та спосіб для сприяння співпраці і успіху всіх членів наукової групи. Протягом десятиліть в ході трансформування вищої освіти змінювались і традиційні стосунки в академічних колах – деякі були ефективні, деякі ні.
Взаємовідносини науковий керівник / аспірант встановлюються через процес, який відбувається під час розробки докторської дисертації, коли студент повинен бути під керівництвом наставника. Ці відносини протягом певного та обмеженого періоду можуть створювати зв’язки, які ще тривають впродовж часу за межами трудових відносин. Десятиліття тому ці відносини базувалися на авторитеті викладача над учнем. Стосунки професор / студент були своєрідною диктатурою, коли студент повинен був виконувати будь-яке незначне бажання або пропозицію професора. Професор був надлюдиною, яка володіла всіма знаннями і мудрістю, а студент був зобов’язаний без жодних сумнівів і обговорень робити те, що сказав професор.
Сьогодні цього не відбувається, принаймні, не в більшості передових дослідницьких центрах. Раніше авторитет професора базувався на володінні ним всіма знаннями та майже абсолютною залежністю студента від рішень професора. Зараз ми живемо у суспільстві, де доступ до знань майже необмежений, і перевага професора над студентом грунтується, в основному, на досвіді, а не на доступі до знань.
Крім того, хоча успіх студента раніше вимагав слухняності та непохитної вірності професору, сучасний студент не потребує такої залежності. Сьогодні студенти мають контракт і трудові права, тому їх дослідницька робота не залежить від примхи чи свавілля професора. Окрім цього, коли починаються відносини професор / студент, існує необхідність поєднувати дві думки для досягнення єдиної мети. Ця мета, як правило, пов’язана з дослідницьким проектом і призводить до докторської дисертації.
Із праці професора та студента виростають такі інші плоди як статті в журналах, статті на конференціях, патенти та співпраця з іншими дослідницькими групами, навіть із закордонними. Докторанти моєї дослідницької групи продовжували працювати в наукових центрах Нідерландів, Італії, Франції, Швеції, Швейцарії, Німеччини, Австрії та США, а також в частинах Іспанії. На щастя, існують сучасні засоби та платформи, які можуть зв’язати дослідників та допомогти їм відстежувати прогрес своїх робіт.
Зазвичай у цих відносинах ініціатором ідеї теми дослідження є професор. Професор знайомить студента з ідеєю та забезпечує усіма необхідними засобами для експерименту: лабораторії, бібліотеки, витратні матеріали, поїздки (за необхідності). Саме учень бере лопату, щоб вирощувати насіння, поливати і стежити за його зростанням. Професор також повинен стежити за процесом. Якщо виникають такі проблеми як чума, град чи посуха, професор повинен надати рішення та засоби для їх досягнення. При цьому допомагає студент, який безпосередньо доглядає за деревом і, мабуть, знає всі деталі краще, ніж професор. Але головна відповідальність за пошук вирішення проблеми належить професору. Коли з’являться результати роботи, то обидва відповідають за кінцевий продукт і обидва отримають користь (або зазнають шкоди) від досягнутого. Щоб ці стосунки функціонували добре, повинні існувати правила, які забезпечуватимуть, щоб ця співвідповідальність з часом переросла в постійні і стійкі позитивні відносини.
Нижче представлені основні пункти, які потрібні для підтримки здорових і плідних стосунків:
- Зв’язок між рівними.
З першого дня професор повинен встановити особисті стосунки взаємоповаги. Студент поважатиме професора (який зазвичай мудріший і старший), але виходячи з того, що це стосунки між рівними. Взаємна повага повинна бути основою відносин.
- Натхнення та ідеї.
Професор повинен бути джерелом натхнення та ініціатором ідей. Крім того, студент намагатиметься вивчити стан дослідження, який дозволяє йому (їй) пропонувати альтернативні шляхи у процесі роботи. Студент повинен пропонувати з самого початку ідеї, які збагачуватимуть роботу. Добре, коли ідеї пропонує професор. Однак студент повинен прагнути розширити можливості роботи шляхом власного вкладу.
- Засоби.
Професор повинен надати студенту всі необхідні засоби для виконання їх роботи, включаючи гідну зарплату. У той же час студент докладе всіх зусиль, щоб робота еволюціонувала для досягнення цілей, поставлених професором, а також, щоб скористатись усім, що було покладено в їхні руки. Раніше, коли наукова діяльність часто прогресувала, дослідникам доводилося долати різні перешкоди. Як приклад, не надавались навіть інструменти, що були потрібні для роботи, на відмінну від теперішнього часу. Будь-яка дослідницька діяльність повинна бути забезпеченою основними ресурсами для того, щоб результати гарантували успіх. Часи, коли докторська робота ведеться за принципом щедрості, минули. Має бути достатньо фінансування, щоб дослідження могло прогресувати.
- Хід роботи.
Професор повинен постійно контролювати хід роботи студента. Студент повинен допомогти професору знайти рішення, здавалося б, невирішуваних проблем, які будуть виникати на цьому шляху. Часи, коли професор не «дає аудиторію» студенту, чекаючи у своєму «тронному залі» давно минули. У сучасному науковому середовищі, якщо професор не встигає належним чином контролювати аспірантів, керівна діяльність повинна бути перевизначена. Крім того, студент повинен докласти всіх зусиль та енергії, намагаючись вирішити проблеми самостійно, перш ніж обговорювати їх з професором.
- Співпраця.
Професор стане першим союзником (партнером) студента при виконанні роботи. Студент повинен звертатися до професора, коли на шляху є якісь проблеми чи випадкові ситуації, пов’язані з роботою. Основою співпраці є спілкування. Цілком нормально, що студенти намагаються не заважати професору, хоча здебільшого професор міг вирішити проблему швидше, ніж будь-яка інша людина. І професор, і студент повинні розглядати трудові відносини як колективну роботу.
- Заохочення.
Професор повинен завжди заохочувати студента, особливо в ті моменти, коли справи йдуть не так як очікувалося. Під час роботи в аспірантурі може статися багато катастроф. Я чув (навіть сам!) слова на кшталт: “Я збираюся покинути дисертацію”. “Це мій останній день – я не можу цього терпіти!” У ці моменти керівник повинен бути першою людиною, яка заохочує студента продовжувати йти, підтримувати піднесений настрій та допомагати відродити інтерес та ентузіазм продовжувати роботу. Науковий керівник повинен бути тренером студента не лише в академічному розумінні. Коли справа йде не так, студент часто думає, що їх проблеми потурбують професора, хоча насправді професор є першим і найкращим радником для студента.
- Розбіжності.
Студент обговорює з професором будь-яку можливу невідповідність критеріям, яка може виникнути при розробці роботи. Студент буде виконувати вказівки професора – рішення, які будуть результатом попереднього спільного обговорення. Коли з’являються розбіжності, найкращим способом досягнення згоди є обговорення, обговорення та обговорення, а потім досягнення згоди. Іноді розбіжності виникають через те, що хтось зазнає невдачі: професор у керівництві чи студент у виконанні. У цих випадках першим кроком має стати спілкування, намагання вияснити, що сталося. Невиконання цього правила породить велику взаємну недовіру, яка може закінчитися ворожим ставленням і призвести до провалу проекту.
- Передача знань.
Студент повинен усвідомлювати, що, будучи під керівництвом професора, він стає важливою ланкою у розповсюдженні знань, накопичених раніше керівником. Професор спробує докласти всіх своїх зусиль, щоб довести роботу студента до міжнародного рівня. У сучасному суспільстві передача знань важлива як ніколи, тому і професор, і студент повинні припустити, що однією з головних цілей їх дослідницької роботи є сприяння, наскільки це можливо, передачі отриманих знань суспільству. Це можна зробити за допомогою наукових праць, патентів, а наукове розголошення сьогодні є обов’язковим. Це завдання тепер здійснюється легше, завдяки соціальним мережам. Навіть при використанні соціальних медіа у власних інтересах, вчені, які мають великий вплив у соціальних мережах більше цитуються в академічних показниках, згідно з дослідженням 2016 року в PLOS One. У такій спробі поширення знань, студент відіграє важливу роль як головна ланка між професором та майбутніми студентами.
- Професійний план.
Керівник шукатиме найкращих кар’єрних можливостей, яку він (вона) може надати студенту. Чим краще майбутнє студента, тим кращим є майбутнє обох. Один успішний та обізнаний студент – найкращий спосіб для професора забезпечити майбутню співпрацю та створити нові проекти. Сьогоднішні студенти повинні бути майбутніми партнерами своїх керівників.
- Постійні відносини.
З моменту співпраці з студентами, професор повинен бути їхнім наставником завжди. Натомість, студент повинен розраховувати і просити поради та допомоги у професора для розвитку своєї подальшої професійної кар’єри. Якщо обидва прагнуть до кращого, вони намагатимуться завжди підтримувати ці стосунки наукового керівника/студента. Вони обидва будуть рости особисто та професійно, і це дозволить їм допомагати один одному. Якщо і професор, і студент дотримуються цих простих правил, їм буде легко виконувати роботу успішно і побудувати стосунки, які триватимуть набагато довше, ніж один проект.
Джерело: https://www.elsevier.com/connect/10-ingredients-for-a-successful-supervisor-phd-student-relationship
Інформацію підготувала Іванна ЛАПЧУК (студентка 4 курсу спеціальності 102 Хімія)