Перше авто на водні вже їздить українськими дорогами, а 2022-го в Україні з’явиться перша воднева АЗС

У Євросоюзі в найближчі п’ять років автомобільні перевезення на відстані в понад 300 км мають перейти на залізницю. Україна автоматично приєднається до цієї практики. Точкою відліку можна вважати рішення Єврокомісії (від 14 грудня 2021 року), яким внесено зміни в TEN-T коридори поставок продукції до ЄС. За словами віцепрем’єрки з питань євроатлантичної та євроінтеграції України Ольги Стефанішиної, Україна може отримати неабиякі вигоди від впровадження нової стратегії ЄС Global Gateway, що скоротить ланцюжки постачання.

«Ми бачимо зараз тренди, коли країни Південної Європи переносять свої виробництва на територію України, щоб було зручніше експортувати товари до східної частини ЄС. Приміром, у нас уже розміщена велика кількість італійських виробництв, які орієнтовані на Польщу та інші сусідні держави. Це досить окупні проєкти з розгортання у нас виробництва, адже це скорочує логістичні витрати.

У цілому Стратегія ЄС зі сталої та розумної мобільності (Sustainable and Smart Mobility Strategy) передбачає, що до 2050 року мають у два рази зрости обсяги вантажних перевезень залізницею по усьому ЄС і в три рази — пасажирські перевезення», — каже Ольга Стефанішина.

Віцепрем’єрка зазначила, що українська транспортна інфраструктура має відповідати євростандартам задля подальшого розширення Транс’європейської транспортної мережі (TEN-T) за рахунок українських транспортних коридорів. «У нас поки що основним засобом доставки продукції в країни ЄС є автотранспорт. Натомість оголошення пріоритету за залізницею стимулюватиме велике будівництво у цій сфері. Це створюватиме можливості для подальшого включення українських залізничних шляхів у мережу TEN-T. Тобто Україна в розумінні логістичних маршрутів фактично стає частиною Євросоюзу», — пояснила Ольга Стефанішина.

З 2030-го — лише електробуси

Мінінфраструктури України на інформаційний запит ZN.UA надіслало цілий список рішень, які уряд планує або вже запровадив задля декарбонізації транспорту. Рішучий крок — заміна громадського транспорту на електричний до 2030 року:

• з 1 січня 2025 року — у містах із населенням понад 300 тисяч осіб;
• з 1 січня 2027 року — в інших населених пунктах;
• з 1 січня 2028 року — для всіх інших маршрутів (міжміські, міжобласні перевезення);
• з 1 січня 2030 року до регулярних пасажирських перевезень допускатимуться виключно електробуси.

Крім того, передбачено норму, згідно з якою не менш як 90% автопарку перевізників мають становили електробуси made in Ukraine. Відповідний законопроєкт уже проходить погодження в уряді. Ще в Мінінфраструктури прагнуть законодавчо заборонити ввезення нових і старих автівок із двигунами внутрішнього згоряння:

— з 1 січня 2027 року — ввезення і першу реєстрацію вживаних авто з дизельним ДВЗ;

— з 1 січня 2030 року — те ж саме з бензиновими і новими дизельними автівками.

Своє отримають і автомобілі, які вже зареєстровані та працюють. За словами заступника директора з наукової діяльності ДП «ДержавтотрансНДІпроєкт» Олексія Клименка, одна «євробляха» викидає в атмосферу приблизно в 1000 разів більше парникових газів та інших забруднювачів, ніж авто на пальному стандарту Євро-6. Тож усіх промаркують за рівнем екошкоди. Це впливатиме на доступ до певних територій. Наприклад, центри міст, заповідники, інші рекреації стануть закритими для транспорту з «поганим» маркером.

Електро-воднева війна чи синергія?

Віцепрезидент Енергетичної асоціації «Українська воднева рада» Олександр Дяченко вважає, що війни концепцій — водень чи електро — не буде. За його словами, обидва напрямки доповнять один одного.

«Якщо ви в місті і у вас відстані до 100 км, то однозначно електро. Якщо більше — водень. Вантажівки — також водень. Авіасектору водень додасть ефективності в 2–3 рази. Перельоти стануть дешевшими. У Британії вже запустили водневий середньокомерційний літак, який працює на маршруті з Шотландії до Англії», — зазначив О.Дяченко. Він пообіцяв, що у другому-третьому кварталах 2022 року в Україні з’явиться перша воднева АЗС, адже перше авто на водні вже їздить українськими дорогами.

Типова воднева АЗС сама генерує паливо. Потрібен лише струм для електролізу. Для цього станції вкриють сонячними панелями. На більші заправки, які не встигатимуть виробляти водень у достатніх обсягах, його підвозитимуть у балонах. Надалі генерувати пальне зможуть не лише АЗС. Електроліз — процес доступний там, де є вода і струм. За наявності сонячної станції чи вітрогенератора будь-яка компанія може сама заправити свій транспорт.

Звісно, це перспектива років так 2040-х. А до 2030-го Україна зобов’язалася скоротити 65% парникових викидів порівняно з 1990-м. Відтак, потрібні швидкі методи. Насамперед слід очікувати економічних стимулів для автоперевізників, які мають щонайменше перейти з КамАЗів на Євро-6 або електротягу. Паралельно вантажовласників «попросять» перекинути вантажопотоки на рейки. Інструмент для зацікавлення є — карбонний податок. Наразі це 3–4 євро за метричну тонну СО2. Однак поступово його виведуть на середньоєвропейський рівень — 60–80 євро/тонна СО2. Тож конкурентними залишаться ті, хто вчасно перелаштується на залізницю або відмовиться від вуглеводнів. А це недешево. Електровантажівки коштують близько 200 тис. дол. А водневі, за даними ЕА «Українська воднева рада», — від 1 млн євро.