Хіміки з Копенгагенського університету виявили кілька сотень різних хімічних речовин у воді, що зберігається в багаторазових пластикових пляшках. Деякі з цих речовин потенційно шкідливі для здоров’я людини.
На думку авторів дослідження, описаного в Journal of Hazardous Materials (http://dx.Doi.Org/10.1016/j.Jhazmat.2022.128331), доведено необхідність запровадження кращих правил і стандартів для виробників пластикових виробів, призначених для контакту з харчовими продуктами.
Двоє хіміків з Копенгагенського університету – проф. Jan H. Christensen і доктор Selina Tisler – вирішили дослідити, які хімічні речовини виділяються в рідини з популярних багаторазових пластикових пляшок. Результати стали для них великою несподіванкою.
«Ми були здивовані великою кількістю хімічних речовин, які знайшли у воді після зберігання її в пляшках протягом 24 годин. У воді були сотні різних речовин, у тому числі й такі, яких раніше не містилось в пластику. Деякі з них потенційно шкідливі для здоров’я. Важливо, що після одного циклу миття пляшок у посудомийній машині у воду було випущено вже кілька тисяч речовин», – розповідає проф. Christensen.
Вчені виявили понад 400 різних хімічних речовин. Деякі з них шкідливі для організму, деякі ні, однак токсичність 70 % цих речовин ще не визначена. Серед токсинів, які хвилювали дослідників були фотоініціатори. Відомо, що ці сполуки мають потенційно шкідливий вплив на здоров’я організмів, наприклад, вони є ендокринними порушниками та канцерогенними. Крім того, у воді, що міститься в пластикових пляшках було виявлено багато різних пом’якшувачів, антиоксидантів та діетилтолуамід (DEET), широко відомий як активний компонент, що використовується в засобах проти комарів.
У своїх експериментах вчені намагалися імітувати умови використання пластикових пляшок в побуті. В дослідженні аналізували склад води, щойно налитої в пляшку та через кілька годин; до першого миття в посудомийній машині та після нього (до або після додаткового ретельного промивання у водопровідній воді).
«Більшість хімічних речовин, що виділяються під час миття пластику в посудомийній машині, залишаються в посуді навіть після додаткового полоскання. Найбільш токсичні речовини, які ми виявили, з’явилися відразу після миття пляшки в посудомийній машині. Це, ймовірно, пов’язано з тим, що таке промивання руйнує пластик і, отже, збільшує вимивання різних хімічних речовин, — пояснює доктор Tisler.
У нових багаторазових пляшках після додаткового промивання у воді залишилося майже 500 різних речовин.
Дослідниця наголошує, що вони з професором досі не визначили, чи шкідлива для здоров’я вода з таких пляшок, адже наразі мають лише приблизні концентрації речовини, а токсикологічні оцінки ще не завершені.
«Якщо ці речовини є у воді, це не означає, що вода токсична і впливає на людей. Але проблема в тому, що ми цього не знаємо. У будь-якому випадку, уявіть собі, що пити залишки мила чи інших хімікатів, ймовірно, не дуже корисно для нас», – каже Tisler.
«Ми дуже хочемо, щоб питна вода мала якомога нижчий рівень пестицидів. Але коли ми наливаємо її в пляшку, самі спричиняємо додавання сотні чи тисячі хімікатів. Хоча ми поки не можемо сказати, чи впливають ці речовини на наше здоров’я, але в майбутньому я буду використовувати тільки скляні пляшки або якісні пляшки з нержавіючої сталі», – запевняє проф. Christensen.
Вчені підозрюють, що виробники пляшок навмисно додають невелику частину ідентифікованих хімікатів. Більшість із них утворюються в процесі виробництва або під час використання. Це стосується, зокрема, наявності DEET; Дослідники підозрюють, що під час використання пляшок один з пом’якшувачів руйнується, що призводить до утворення DEET.
На думку авторів публікації, отримані результати відображають як брак знань, так і відсутність нормативів у виробництві пластикових виробів, призначених для контакту з харчовими продуктами.
«Наше дослідження показує, як мало відомо про хімічні речовини, які виділяють продукти, з якими контактують наша їжа та напої», — каже проф. Christensen. – Найбільша проблема в тому, що правила вимірювання під час виробництва дуже м’які. На щастя, багато країн починають помічати цю проблему і повільно регулюють».
Доктор Tisler сподівається, що компанії самі візьмуть на себе відповідальність за свою продукцію. «Сподіваюся, компанії, які ставлять свої імена на багаторазових пластикових пляшках, будуть уважніше ставитись до продуктів, які вони випускають і висуватимуть більше вимог до самих фабрик, щоб краще тестувати речовини у своїх продуктах», – каже він.
Інформація перекладена з першоджерела:
Інформацію підготувала Іванна ЛАПЧУК (магістранка 1 курсу спеціальності 102 Хімія)