Найлегша молекула H2 давно привертає увагу інженерів як носій енергії.
Першим застосуванням були ракетні двигуни, для яких водень забезпечує високу тягу. Ракетникам допоміг широкий доступ до фінансування, адже робота з воднем викликає багато технічних складнощів. Дещо пізніше з’явились літаки на водневих двигунах (авіація теж має багато грошей). Від 80-х років минулого століття провідні виробники хваляться експериментальними моделями. На фото – комерційна шестимісна модель ZeroAvia з воднево- електричним двигуном. Оптимісти оцінюють, що воднева авіація широко розгорне крила десь біля 2035 року. Найбільші технічні виклики становить складність зберігання водню. Авіаційні ємності для водню (тиск до 700 бар) потребують високоміцних композитів на основі вуглецевого волокна. До слова, професор кафедри хімії Геннадій Сіренко має науковий доробок в галузі карбонволоконних композитних матеріалів.
Але справді зеленого характеру водневе паливо набуває на землі і на воді.
Для прикладу – морський транспорт є найбільшим забруднювачем повітря в Європейському Союзі. Саме тому Єврокомісія закликає судновласників переходити на водневе паливо. Великі водневі баки цілком прийнятні для морських вантажних суден. Поки що основну складність становить проблема заправитись, якщо паливо закінчиться під час перебування на відкритому морі.
Водневі баки не створюють проблем для габаритного наземного транспорту – автобусів і залізничних локомотивів.
Випробовування ідуть повним ходом в Німеччині і Англії. Водневі поїзди особливо придатні на лініях, які мають невеликий рух і тому не електрифіковані. Як наша карпатська «червона рута».
В дрібному наземному транспорті наперед висувається інша проблема – утворення вибухових сумішей з киснем. Тому водневий автомобіль повинен відповідати найвищим вимогам безпеки. Це справжній hi-tech.
Наразі ринкові моделі Toyota Mirai, Hyndai Nexo i Honda Clarity продаються переважно в Японії, а ще також у Каліфорнії. Дуже висока густота населення спричиняє високий рівень забрудненості повітря. Саме тому тамтешні уряди розширяють сітку водневих заправних станцій. Щоб кожний мав можливість заправитись. Молекулярним воднем.
О. Шийчук